- .

Зміст:
1. Вихідні дані
1.1 Геологічний розріз
1.2 План, розріз
2. Аналіз інженерно-геологічних умов на місці будівництва і вибір несучого шару грунта
2.1 Суглинок
2.2 Супісок
3. Визначення розрахункових навантажень і характеристик грунтів
3.1 Визначення розрахрахункових значень навантажень
3.2 Визначення розрахункових характеристик грунтів
4. Проектування фундаменту мілкого закладення на природній основі
4.1 Визначення глибини глибини закладення підошви фундаменту
4.2 Визначення необхідної площі фундаменту
5. Проектування фундаментів під колон
5.1 Глибина закладення , конструкція і основні розміри розтверка
6. Визначення несучої здібності паль та їх кількості
6.1 Виизначення несучої здібності паль
7. Розрахунок фундаменту на палях по граничним станам
8. Розрахунок осадки основи для фундаменту мілкого закладення
9. Спорудження фундаменту
10. Графік виконання робіт
11. Літератури
Дата добавления: 23.11.2014

Зміст
Завдання на курсовий проект
1. Вихідні дані
1.1. Загальні положення
1.2. Опис конструктивного рішення
1.3. Забезпечення просторової жорсткості
2.Розрахунок конструкції покрівлі ( клеєфанерної панелі)
2.1. Розрахунок обшивок панелі
2.2. Розрахунок панелі на згин
3. Розрахунок та конструювання ферми
3.1. Визначення загальних розмірів ферми
3.2. Статичний розрахунок ферми
3.3. Підбір поперечних перерізів елементів ферми
3.4. Розрахунок та конструювання вузлів
4. Розрахунок та конструювання стояків поперечної рами
4.1. Статичний розрахунок
4.2. Розрахунок клеєної колони
4.3. Розрахунок опорного вузла колони
5.Захисна обробка та конструктивні заходи захисту деревини від вогню та загнивання
6. Техніко-економічні показники прийнятих конструктивних рішень
6. Забезпечення просторової жорсткості плоских конструкцій із деревини
Список використаної літератури
Дата добавления: 14.12.2014

Зміст
Втуп
1.Вихідні дані
2.Визначення нормативної тривалості будівництва
3.Вибір методів виконання основних робіт
4.Розрахунок основних параметрів робіт по будівельному майданчику в цілому
5.Розрахунок основних параметрів робіт по об’єктам
6..Визначення раціональної черговості будівництва об’єктів
7.Прив'язка робіт сітьового графіка до календарного плану і оптимізація епюр розподілу ресурсів (див аркуш 2)
8.Календарний план будівництва об'єктів
9.Розрахунок економічного ефекту
Список використаної літератури


Вибір методів виконання основних робіт

Для виконання земляних робіт, пов’язаних зі зрізанням рослинного шару ґрунту, вертикальним плануванням території та зворотним засипанням котлованів приймаємо скрепер Д-511, самохідний з ковшем об'ємом 15м³.
-екскаватор Є-320Б – <з прямою лопатою> із ковшем об’ємом 0,4м3 – на розробці траншей і окремих котлованів.
Грунт, що потрібний для зворотного засипання складається в прольотах. На-дли¬шок ґрунту вивозиться з будівельного майданчика автотранспортом у місця розта¬шування резервів ґрунту даного територіального району.
Спорудження монолітних залізобетонних фундаментів під каркас будівлі передбачено здійснювати за допомогою самохідних стрілових кранів із застосуванням уніфікованої крупноблочної опалубки.
Монтаж збірних конструкцій і стінової огорожі виконуються самохідними стріловими кранами з попереднім розкладанням усіх елементів, що монтуються, за винятком крокв’яних і підкрокв’яних ферм, монтаж яких передбачається виконувати „з коліс”.
Транспортування і подачу конструкцій у зону монтажу планується здійснювати безпосередньо від постачальника.
З метою попереднього розвантаження передбачається залучення автокрана в дні завезення конструкцій.
Приймається поздовжній розвиток фронту монтажних робіт. Черговість виконання робіт за ділянками приймається згідно їх номерами.
Монтаж виконується мішаним способом. Першим монтажним потоком встановлюються несучі колони каркасу будівлі; другим – підкранові балки; третім – елементи покриття; завершальним є потік по монтажу фундаментних блоків, стінових панелей та фахверкових колон. Перед монтажем несучих колон встановлюється фундаменти фахверкових колон.
Для кожного прийнятого потоку вибирається монтажний кран, який послідовно встановлює всі збірні елементи будівлі з урахуванням всіх необхідних технологічних перерв.
Для зведення комплексу прийняті такі машини та механізми:
 для монтажу колон, фундаментних блоків та фундаментних балок – самохідний кран МКГ-25БР;
 для зведення наземної частини по всіх об’єктах – ДЕК-251;
 для монтажу стінових панелей, ферм, плит покриття – ДЕК-251;
 доставка конструкцій на будівельний майданчик здійснюється КАМАЗ 45142;
 для виконання оздоблювальних робіт по усіх об’єктах - Ш-10;
 для влаштування підлоги по усіх об’єктах - БН-100.
Дата добавления: 20.12.2014

Содержание
Введение
1. Исходные данные для проектирования (задание)
2. Проектирование одноэтажных однопролетных зданий разного предназначения из дерева и пластмасс
3. Конструктивная схема здания
4. Расчет клеефанерной плиты покрытия
5. Конструирование и расчёт трехшарнирной рамы из прямолинейных элементов
6. Конструирование опорного узла
7. Конструирование конькового узла
8. Расчёт стеновой панели с асбестоцементными обшивками
9. Расчёт стойки торцевого фахверка
Список литературы

Проектирование одноэтажных однопролетных зданий различного назначения из древесины и пластмасс
В одноэтажных однопролетных зданиях производственного и общественного назначений широко применяют деревянные рамы. Наиболее распространены рамы дощато-клееные заводского изготовления.
В действующем расчете рассматривается проектирование и расчет трехшарнирной рамы, которая изготовляется из двух полурам.
Трехшарнирные рамы рекомендуется применять для зданий небольшой высоты Н = (4…6 м), пролетом 12…30 м, и с шагом В = 3…6 м. Рамы больших пролетов и высот широкого распространения не получили в связи с возникновением значительных изгибающих моментов в карнизных узлах и трудностью их изготовления. Сопрягают полурамы в узлах с помощью простейших шарниров, решаемых в виде лобовых упоров, а крепление стоек двухшарнирных рам к фундаментам проектируют жесткими. Распор рам воспринимается фундаментами. Трехшарнирные рамы (см.рис.1) выполняют как правило, дощато-клееными прямоугольного, преимущественно переменного по длине стоек и ригелей, поперечного сечения. Уклон внутренней кромки относительно наружной принимают не более 15%.
Соединяют стойки и ригели в карнизном узле различными способами в зависимости от условий изготовления рам. Наиболее широко распространено соединение по биссектрисе карнизного узла с помощью зубчатого стыка (см. рис.2), осуществляемого фрезерованием готовых элементов стоек и ригелей и с последующим склеиванием их в заводских условиях. В этом случае изготовляют прямолинейные клееные элементы стоек и ригелей в виде балок из досок толщиной 33 мм с последующей распиловкой их для получения двух элементов переменного по длине сечения. Рекомендуется высоту ригеля в коньке принимать не более 0,3, а стойки в опорном узле – не менее 0,4 наибольшей высоты их в коньковом узле.
Статический расчет рам выполняют по общим правилам строительной механики при загружении их наиболее невыгодным сочетанием нагрузок: постоянная и снеговая на всем пролете; постоянная на всем пролете и снеговая на половине пролета; ветровая, в сочетании с перечисленными выше нагрузками при высоте стоек рам более 4 м. При меньшей высоте ветровую нагрузку можно не учитывать, поскольку в этом случае ветер действует как разгружающая нагрузка. В общем случае при расчете рам определяют опорные реакции для каждого вида нагрузки, разбивают раму по длине на ряд сечений и находят их координаты, а затем находят усилия.
Дата добавления: 29.01.2015